Сангвінік. Диференційний підхід до них повинен полягати насамперед у достатньому завантаженні їхньої рухової енергії, в організації цікавих ігрових моментів, доручень, ролей, що вимагають швидкої реакції, кмітливості, частих переходів від одного виду діяльності до іншого. Якщо учень швидко охолонув у роботі над учбовим завданням,учитель ненав’язливо , без жодних докорів повертає його свідомість до необхідності довести розпочату справу до кінця .Взагалі сангвінічний темперамент вважається найсприятливішою природною основою, для сангвініків , як правило, характерна висока працездатність. Вони легко входять в роботу, без особливих труднощів переключаються з одного виду діяльності на інший, швидко виконують розумові дії .Дуже сприйнятливі, кмітливі. Проте деяким з них притаманні поверховість у виконанні завдань, недостатня посидючість, знижена вимогливість до себе.
Холерик. Будуючи взаємини з цими дітьми, доводиться застосовувати спеціальну тактику, яка враховувала б притаманну їм запальність,різкість, нестриманість. Це стосується насамперед ситуацій, коли виникає потреба зробити учню-холерику зауваження. Тут діяти слід обережно, вдумливо. Особливо, коли йдеться про спілкування з підлітком або старшокласником. А ще хочу порадити ніколи не вступати в суперечку з учнем-холериком, коли він уже, як кажуть,завівся. Бо тоді до його свідомості не доходять жодні аргументи, переконання тощо. Треба дочекатися певного заспокоєння. І починати розмову, з позитиву. Серед холериків досить часто трапляються учні, яких відзначають глибина думки, допитливість, велика працелюбність .Однак ці позитивні риси подеколи поєднуються з завищеною самооцінкою та недооцінкою переваг і авторитету оточуючих. Нерідко їм бракує терпимості та витримки.Їм притаманна прямолінійність та імпульсивність у судженнях.
Флегматик. Передусім необхідно рахуватися з притаманною цим дітям інертністю нервово-психічних процесів. І, безперечно, правий був В.О. Сухомлинський, коли, порівнявши розумову діяльність учнів
- флегматиків з течією повільної, але могутньої ріки, радив учителям не поспішати, не підхльостувати її березовою лозинкою оцінки, бо це ніяк не допоможе. Дітям-флегматикам необхідно давати більше часу на виконання завдань і підготовку усної відповіді біля дошки. Цим дітям притаманна велика працездатність, наполегливість у досягненні поставлених цілей. Але поряд з цим їм властива інертність думки, повільне входження в роботу, важкість переключення з однієї розумової діяльності на іншу. Розворушити млявих, розбудити їхнє самолюбство, активізувати емоційну сферу – ось основний принцип подолання інертності флегматиків.
Меланхолік. Диференційований підхід до таких учнів має полягати в урахуванні їхньої швидкої втомлюваності. При опитуванні, викликати до дошки на перших етапах уроку. Негативні стимули, скажімо, низькі оцінки, призводять у цих дітей до дезорганізуючого та гальмуючого впливу. Натомість доцільно стимулювати меланхоліків систематичним підбадьорюванням, розкриттям резервів, які ними ще не приведені в дію. Однак найкращий засіб підняти у учня – меланхоліка віру у власні сили – це дати йому можливість виявляти у навчанні переваги свого темпераменту: високу чутливість і пов’язані з нею акуратність, дбайливість,ретельність.
Холерик. Будуючи взаємини з цими дітьми, доводиться застосовувати спеціальну тактику, яка враховувала б притаманну їм запальність,різкість, нестриманість. Це стосується насамперед ситуацій, коли виникає потреба зробити учню-холерику зауваження. Тут діяти слід обережно, вдумливо. Особливо, коли йдеться про спілкування з підлітком або старшокласником. А ще хочу порадити ніколи не вступати в суперечку з учнем-холериком, коли він уже, як кажуть,завівся. Бо тоді до його свідомості не доходять жодні аргументи, переконання тощо. Треба дочекатися певного заспокоєння. І починати розмову, з позитиву. Серед холериків досить часто трапляються учні, яких відзначають глибина думки, допитливість, велика працелюбність .Однак ці позитивні риси подеколи поєднуються з завищеною самооцінкою та недооцінкою переваг і авторитету оточуючих. Нерідко їм бракує терпимості та витримки.Їм притаманна прямолінійність та імпульсивність у судженнях.
Флегматик. Передусім необхідно рахуватися з притаманною цим дітям інертністю нервово-психічних процесів. І, безперечно, правий був В.О. Сухомлинський, коли, порівнявши розумову діяльність учнів
- флегматиків з течією повільної, але могутньої ріки, радив учителям не поспішати, не підхльостувати її березовою лозинкою оцінки, бо це ніяк не допоможе. Дітям-флегматикам необхідно давати більше часу на виконання завдань і підготовку усної відповіді біля дошки. Цим дітям притаманна велика працездатність, наполегливість у досягненні поставлених цілей. Але поряд з цим їм властива інертність думки, повільне входження в роботу, важкість переключення з однієї розумової діяльності на іншу. Розворушити млявих, розбудити їхнє самолюбство, активізувати емоційну сферу – ось основний принцип подолання інертності флегматиків.
Меланхолік. Диференційований підхід до таких учнів має полягати в урахуванні їхньої швидкої втомлюваності. При опитуванні, викликати до дошки на перших етапах уроку. Негативні стимули, скажімо, низькі оцінки, призводять у цих дітей до дезорганізуючого та гальмуючого впливу. Натомість доцільно стимулювати меланхоліків систематичним підбадьорюванням, розкриттям резервів, які ними ще не приведені в дію. Однак найкращий засіб підняти у учня – меланхоліка віру у власні сили – це дати йому можливість виявляти у навчанні переваги свого темпераменту: високу чутливість і пов’язані з нею акуратність, дбайливість,ретельність.